Eлена, 46 - 14 августа 2016 22:38

Напитись голосу твого,
того закоханого струму,
тiєi радостi i суму,
чаклунства дивного того.

Завмерти, слухати, не дихать,
зненацька думку перервать.
Тiєi паузи безвихiдь
красивим жартом рятувать.

Слова натягувать, як луки,
щоб вчасно збити на льоту
нерозшифрованоi муки
невiдворотну нiмоту.

Триматись вiльно й незалежно,
перемовчати: хто кого...
I так беззахисно й безмежно
чекати голосу твого!

© Лiна Костенко

• 
• 
•